Н.В. Драгомирецька, І.Б. Заболотна, Т.І. Малихіна
Бішофітотерапія — метод лікування, який отримав широке розповсюдження в останні два десятиріччя. В арсеналі медичних засобів він знаходиться з 1985р. На сьогодні бішофітотерапія може бути застосована у всіх без винятку лікувальних закладах — лікарнях, поліклініках, санаторно-курортних закладах.
Бішофіт уявляє собою кристалізовані випарування Стародавнього моря, природний мінерал, що залягає на глибині 2,2 — 2,4 км і видобувається методом підземного розчинення (вилуговування) в підземній воді і перекачування при дотриманні санітарних умов. Вперше його було здобуто у 1887 р., у цехштейнівських соленосних родовищах у Німеччині Оксеніусом та названо на честь видатного німецького хіміка та геолога Г. Бішофіта.
Природні поклади Бішофіту були утворені в кінці палеозойської ери. Тектонічні процеси утворювання Анд, Тянь-Шаня, Алтайських, Уральських гір сприяли занурюванню Пермського моря в глибини Земної кулі. Саме там, під впливом високих температур і тиску, що впродовж багатьох років завдавали свою дію на морські відкладення й відбулося народження бішофіту.
Великі родовища Бішофіту було знайдено у різноманітних областях Росії та України. Найбільш вивченими та розроблювальними у Росії являється Волгоградське (Нижнє-Волжське), а на Україні — Полтавські галогенні бішофітові формації.
Родовище бішофіту, яке є під Полтавою уявляє собою геологічний аналог Мертвого моря, і відрізняється від останнього більш складним мінеральним складом, тому — найбільш широкими оздоровчими й лікувально-профілактичними властивостями.
