БІШОФІТ

 ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відновлення функцій печінки, кишечнику, жовчного міхура.

Бальнеологічний засіб

(методичні рекомендації)

Драгомирецька Н.В., д.мед.н., проф., Заболотна І.Б., к.мед.н.

Іжа Г.М., к.мед.н., Калініченко М.В., к.мед.н.

Історична довідка: «Бішофітотерапія — порівняно молодий метод лікування, який отримав широке розповсюдження в останні два десятиріччя. У світі відомо всього три промислових родовища бішофіту, одне з яких  знаходиться в Україні під Полтавою. Бішофіт Полтавського родовища є продуктом кристалізації солей древнього моря, залягає на глибині 2,5 км. За складом бішофіт Полтавського родовища — полімінеральний комплекс з хлориду та сульфату магнію, містить калій, йод, кальцій, бром, цинк, марганець, залізо, мідь, селен,  та інші елементи. Ефективність бішофіту обумовлено, насамперед, високим вмістом магнію (до 99 г/дм3), а також біологічною взаємодією усіх його мінералів і компонентів. Різнобічні експериментальні та клінічні дослідження розчину природного мінералу бішофіту із свердловини № 1 Затуринського родовища Полтавської області у розведенні 5  та 15 г/дм3 встановили його біологічно і біохімічно обумовлену дію на перебіг багатьох захворювань, його різноспрямований профілактичний і лікувальний ефекти. 

В експериментальних дослідженнях встановлено гіполіпідемічну дію розчину бішофтіу, його спроможність відновлювати ліпідний спектр крові, можливість запобігання розвитку порушень вуглеводного обміну шляхом забезпечення адекватної відповіді тканин на інсулін. В свою чергу, порушення ліпідного та вуглеводного обміну укладають у собі ризик розвитку та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки та є його найвагомішими ланками патогенезу. При внутрішньому вживанні розчину  бішофіту у клінічних дослідженнях доведено ефективність при захворюваннях гастродуоденальної системи, біліарного тракту, сечостатевої і серцево-судинної системи. Передумовою для вживання бішофіту при лікуванні хворих на неалкогольну жирову  хворобу печінки слугує наявність експериментальних даних про протизапальну і гіполіпідемічну дії бішофіту, його здатності запобігати розвитку порушень вуглеводного обміну, а саме алоксанового діабету, відновлювати біоенергетику клітини, наприклад, мітохондриальне дихання, синтез АТФ тощо. 

Водний розчин бішофіту при внутрішньому курсовому вживанні може чинити плейотропний вплив на організм хворого стеатозом або стеатогепатітом, виступаючи в ролі інсулінсенситайзера, паралельно надаючи гепатопротекторну, гиполіпідемічну, системну протизапальну дію, відновлюючи функцію ендотелію, що є патогенетично обгрунтованим при лікуванні неалкогольної жирової  хвороби печінки.

     БІШОФІТ показаний до застосування при захворюваннях шлунку, печінки, володіє жовчогінною дією, нормалізує роботу кишечнику, сприяє виведенню шлаків, токсинів, зменшенню ваги, збагачує організм мінералами, мікро і макро елементами. Доцільне та ефективне застосування БІШОФІТУ на амбулаторному та санаторно-курортному етапі лікування, в процесі фізичної та відновної реабілітації, під час тренувальних навантажень спортсменів, в програмі комплексного оздоровлення, очищення та омолодження організму. 

Показаннями до внутрішнього застосування розчину бішофіту із свердловини № 1 Затуринського родовища Полтавської області: 

  • Хронічний атрофічний гастрит зі зниженою та збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії нестійкої та стійкої ремісії;
  • Хронічний неатрофічний гастрит зі збереженою та зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії, загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії;
  • Хронічні захворювання жовчного міхура у стадії нестійкої та стійкої ремісії;
  • Синдром подразненого кишечнику з наявністю закрепів;
  • Жирова дегенерація печінки;
  • Сечокислий діатез у стадії загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії;

Внутрішній питний прийом бішофіту:

Склад засобу: розчин природного бішофіту (хлорид-іони – 2300-3900 мг/дм3,  іони магнію-800-1400 мг/дм3. Загальна мінералізація – 4,0-6,0 г/дм3.

Спосіб та методи застосування бішофітотерапії:

– При хронічному атрофічному гастриті зі зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії нестійкої та стійкої ремісії розчин бішофіту рекомендується пити 3-4 рази на день, за 20-30 хвилин до їжі. Початкова разова доза складає 2,5 мл (1 ампула) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, температурою 18-25°С, через 2-3 дні її доводять до 5,0 мл  (2 ампули) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води. Тривалість лікування складає 24-30 днів.

– При хронічному атрофічному гастриті зі збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії нестійкої та стійкої ремісії розчин бішофіту рекомендується пити 3-4 рази на день, за 40 хвилин до їжі. Початкова разова доза складає 2,5 (1 ампула)  мл розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, температурою 18-25°С, через 2-3 дні її доводять до 5,0 мл (2 ампули) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води. Тривалість лікування складає 24-30 днів.

 – При хронічному неатрофічному гастриті зі збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії розчин бішофіту приймають за 40 хвилин до їжі, 3 рази на день. Початкова разова доза складає 2,5 мл (1 ампула) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, через 2-3 дні її доводять до 5,0 мл (2 ампули) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної  води. Температурою 18-25 °С. Тривалість лікування складає 24-30 днів.

– При хронічному неатрофічному гастриті зі зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії розчин бішофіту приймають за 20-30 хвилин до їжі, 3 рази на день. Початкова разова доза складає 2,5 мл (1 ампула) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, через 2-3 дні її доводять до 5,0 мл (2 ампули) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води. Температурою 18-25 °С. Тривалість лікування складає 24 — 30 днів.

– При жировій дегенерації печінки, хронічних захворюваннях жовчного міхура у стадії нестійкої та стійкої ремісії разова доза розчину складає 2,5-5,0 мл (1-2 ампули) у розведенні на 200 мл дистильованої або питної води, за 40 хвилин до їжі, 3 рази на день, температурою 18-25°С. Тривалість лікування становить 24-30 днів.

– При синдромі подразненого кишечнику з наявністю закрепів у стадії загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії розчин бішофіту призначається 3 рази на день, у кількості 2,5-5,0 мл (1-2 ампули)  у розведенні на 200 мл дистильованої або питної води на прийом, температурою 18-25°С. Тривалість лікування складає 24-30 днів.

– У всіх інших випадках, у тому числі при сечокислому діатезі розчин бішофіту призначається за 40-60 хвилин до їжі, три рази на день. У перший день лікування доза складає 2,5 мл (1ампула) розчину бішофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, через 2-3 дні її доводять до 5,0 мл (2 ампули) розчину біпїофіту, розведеного у 200 мл дистильованої або питної води, температурою 28-35 °С. Тривалість лікування складає 24-30 днів. 

– Неалкогольна жирова  хвороба печінкиелектрофорез водного розчину бішофиту  на ділянку печінки: розчинити вміст 1-2 ампул у дистильованій воді. Співвідношення: 1:2. Положення хворого – лежачи. Електроди розташовують на ділянку печінки попереково. Сила струму -10-15 мА, полярність – біполярно, тривалість  процедури -10-20 хв, 10-12 процедур, через день. 

– Неалкогольна жирова  хвороба печінкивнутрішньотканинний електрофорез водного розчину бішофіту: Протягом 21—24 днів хворий внутрішньо приймає водний питний розчин бішофіту (розчинити вміст 1-2 ампул у 200 мл. питної або дистильованої води), за 40—60 хв до їжі, 3 рази на день.  Через 60—90 хв після одного з прийомів бішофіту пацієнт отримує процедуру поперечної  гальванізації ділянки печінки.  Сила струму -10-15 мА, полярність — біполярно, тривалість процедури -10-20 хв, 10-12 процедур, через день. 

Процедури доцільно проводити у ранкові часи.

Протипоказання: індивідуальна непереносимість бішофіту, діарейний синдром, доброякісні пухлини, гостра стадія захворювань, захворювання шкіри в ділянці дії процедур, порушення серцевого ритму, прогресуюча стенокардія, вторинні гіпертензії, явища декомпенсації за недостатності кровообігу, загальні протипоказання для електропроцедур.

Рекомендована гіпокалорийна дієта  (з обмеженням жирів та рафінованих вуглеводів): збалансоване харчування, багато свіжих овочів та (більш обмежено) фруктів (5 порцій на день = 400 г/добу) на час прийому бішофіту.

При призначенні  виду бішофітотерапії  враховується стадія захворювання (стеатоз чи стеатогепатит), супутня патологія органів травлення (дисфункція жовчного міхура та сфінктера, хронічний некалькульозний холецистит, синдром подразненого кишечнику), ступінь метаболічних розладів (інсулінорезистентность). 

        Використання диференційного застосування, запропонованих методів бішофітотерапії,  в практиці лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки дозволяє підвищити ефективність терапії, відновити функціональний стан органів гепатотобіліарної системи,  нормалізувати метаболічні розлади, покращити якість життя, зберегти здоров’я».

 Використовується в санаторно-реабілітаційних закладах і домашніх умовах.

Термін придатності у заводській упаковці – необмежений.

Бальнеологічний засіб. Не є лікарським засобом. Перед застосуванням проконсультуйтесь з фахівцем. Зберігати в заводській упаковці в темному, захищеному від вологи та дітей місці.

*Медичний (бальнеологічний) висновок №  403 від 09 липня 2013 р. ДУ УНДІ медичної реабілітації та курортології  МОЗ України.

Медичний (бальнеологічний) висновок №  424 від 15 квітня 2014 р. ДУ УНДІ медичної реабілітації та курортології  МОЗ України.

Інструкція розроблена та затверджена  ДУ УНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України. Протокол № 7  від  25.03.2014 р.

Диференційоване застосування бішофіту Полтавського родовища у відновлювальному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Методичні рекомендації (90.15/226.15).

ДУ УНДІ медичної реабілітації та курортології  МОЗ України

Укладачі:

Драгомирецька Н.В., д.мед.н., проф., Заболотна І.Б., к.мед.н.

Іжа Г.М., к.мед.н., Калініченко М.В., к.мед.н. 

Рецензенти: 

Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Фізіотерапія. Медична реабілітація» 

 чл.-кор. НАМН України, д.мед.н., професор  В.І. Козявкін

д.мед.н., професор, ЗДНТ України  О.Я. Бабак