Пирогов А.Я. – канд. екон. наук, президент Української академії реабілітації і здоров’я людини (УАРЗЛ), член правління Всеукраїнської асоціації фізичної медицини, реабілітації і курортології (ВАФК).
Морозов І.А. – канд. техн. наук, віце-президент Української академії реабілітації і здоров’я людини (УАРЗЛ), завідувач лабораторії водневої обробки матеріалів Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України.
Військовий конфлікт на сході України (АТО) і подальша повномаштабна війна України з російським агресором, ставлять перед медичною службою велику кількість завдань щодо організації та надання медичної допомоги і подальшої реабілітації постраждалим із мінно-вибуховими травмами (МВТ), які наразі істотно збільшились в структурі причин поранень на полі бою.
МВТ – поєднані травми, що виникають в результаті імпульсного впливу комплексу уражаючих факторів мінно-вибухового боєприпасу і, майже завжди, викликають синдром взаємного обтяження. Уражуюча дія вибухового пристрою на організм людини складається з декількох чинників:
– безпосередня ударна дія вибухової хвилі;
– вплив газополум’яного струменя, токсичних продуктів;
– поранення уламками і вторинними снарядами;
– забої тіла при його відкиданні та ударі об землю і тверді предмети.
МВТ кінцівок мають низку морфологічних особливостей і топографічних закономірностей, що обумовлені дією високоенергетичного травмуючого снаряду. Для них характерна повна або часткова руйнація тканин, втрата життєздатності їх значних масивів, що не завжди виявляється макроскопічно; ранній розвиток травматичного ендотоксикозу; наявність супутніх контузійно-коммоційних ушкоджень внутрішніх органів; розвиток тяжких ранових інфекційних ускладнень. Тому постраждалі від боєприпасів вибухової дії, зокрема від мінної зброї, це особлива категорія поранених.
МВТ відрізняються особливою складністю діагностики, високою летальністю, частим розвитком ускладнень та інвалідізацією постраждалих, крім того в більшості випадків пошкоджуються саме нижні кінцівки. Таким чином, МВТ нижніх кінцівок представляють підвищений інтерес не тільки для військових та цивільних лікарів, але й для реабілітологів через наявність відмінних особливостей патогенезу, діагностики, лікування та реабілітації у таких постраждалих. Своєчасне та правильне визначення механогенезу отриманої травми обумовлює оптимальну тактику подальшого лікування та ефективної реабілітації постраждалих.
Фізична реабілітація, яка є складовою частиною медичного реабілітаційного процесу, переслідує мету комплексного процесу відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих із застосуванням з лікувальною та профілактичною метою фізичних вправ та природних чинників.
З метою підвищення ефективності медичної реабілітації рекомендують включати до складу індивідуальних реабілітаційних програм поранених і хворих декілька методів протягом одного сеансу. Кращих результатів надає поєднання фізичної терапії, рефлексотерапії, мануальної терапії, фітотерапії, бальнеотерапії, озокеритотерапії, парафінолікування, в залежності від програми реабілітаційного процесу і індивідуальних особливостей пораненого.
До основних засобів та методів фізичної реабілітації при порушеннях діяльності опорно-рухової системи відносяться:
– фізичні терапевтичні вправи;
– функціональне тренування;
– лікування положенням;
– масаж;
– постізометрична релаксація;
– преформовані фізичні чинники.
В сучасній фізіотерапії застосовуються природні і преформовані (штучно отримані або змінені природні) фізичні чинники. Їх поділяють на 10 груп. Одна з груп це теплолікувальні чинники: грязі, торф, парафін і озокерит.
Озокерит (гірський віск) з грецької (ozo пахну, héros віск) це гірська порода –воскоподібний продукт нафтового походження, масляна частина яких утворена твердими вуглеводнями, переважно парафінового ряду (церезини). Має пластичну, подібну до мазі або воску, однорідну консистенцію. Крім парафіну, озокерит містить мінеральні олії, нафтові смоли, асфальтени, сірчані сполуки, значну кількість мікроелементів: К, Zn, Na, Mg, S, Ti та інші. В складі гірського воску є речовини з властивостями антибіотиків. Саме це пояснює можливість його застосування в боротьбі із запаленнями, з метою розсмоктування, полегшення больових відчуттів у якості спазмолітичного, судиннорозширювального й заспокійливого засобу.
Озокеритотерапія – один із найбільш ефективних методів лікування хворих з ураженням опорно-рухового апарату. Механізм лікувальної дії озокериту обумовлений термічною, механічною і хімічною дією озокеритної аплікації. Озокерит серед інших теплоносіїв має максимальну теплоємність, мінімальну теплопровідність і найбільшу теплоутримуючу здатність, упродовж довгого часу віддає тепло організму. Пацієнти легко переносять озокерит при температурі 60-70°С. В основі його дій на організм лежать унікальні фізичні особливості як теплоносія, а також хімічні та біологічні властивості. Церезин, асфальтени, смоли мають подразнюючий вплив на шкіру. Озокерит впливає на вегетативну нервову систему, підвищуючи тонус парасимпатичної нервової системи.
Озокеритотерапія є одним із методів фізіотерапії та може бути використана в реабілітації пацієнтів з МВТ для поліпшення фізичного стану та зниження болю. Її застосовують при хронічних запальних хворобах різної локалізації: в артрології, в травматології, хірургії, в неврології, гінекології, урології, дерматології, в педіатрії. Використання озокериту в комплексній реабілітації при МВТ може бути обґрунтованим через його ряд корисних властивостей, які можуть поліпшити ефективність процесу відновлення пацієнтів.
1. Теплопровідність. Озокерит має високий коефіцієнт теплопровідності, що дозволяє ефективно передавати тепло на шкіру під час фізіотерапевтичних процедур. Крім цього, озокерит має високу теплоємність. Це допомагає поліпшити кровообіг та розслабити м’язи, зменшуючи напругу. У випадках МВТ, де відбулася травма м’язів, суглобів та м’язово-скелетної системи, тепловий ефект може сприяти полегшенню болю та покращенню рухливості.
2. Антизапальні властивості. Озокерит володіє протизапальними властивостями. Зменшення запалення сприяє швидкому відновленню тканин та зменшенню болю. Застосування озокеритових компресів може допомагати зменшити запальний відгук в місці ураження.
3. Антисептичні властивості. Озокерит здатний запобігати або знищувати бактерії та інші мікроорганізми. також, він допомагає у формуванні бар’єру проти інфекцій та сприяти швидшому загоєнню ран.
4. Масаж та маніпуляції. Озокерит стає м’яким при нагріванні, що дозволяє використовувати його для проведення масажу та ручних маніпуляцій. Це допомагає поліпшити гнучкість м’язів, зменшити спазми та покращити рухливість суглобів.
5. Відновленню кровообігу та мікроциркуляції. Озокерит проникає глибоко в тканини, поліпшуючи локальний метаболізм та кровообіг. Тому процедури з ним покращують кровообіг в пошкоджених тканинах, що особливо важливо для прискорення регенерації та подолання ішемії в уражених ділянках.
6. Загоєння ран та відновлення тканин. Застосування озокериту допомагає у формуванні сприятливого середовища для швидкого загоєння ран та регенерації пошкоджених тканин, що є важливим у випадку МВТ.
7. Зменшення болю та поліпшення рухових функцій. Озокеритові аплікації ефективні у зменшенні болю та поліпшенні рухових функцій уражених сегментів, що допомагає пацієнтам відновлювати мобільність після травми.
8. Мінімізація рубців та атрофії м’язів. Застосування озокериту сприяє мінімізації утворення рубців та запобігає атрофії м’язів, що часто спостерігається внаслідок МВТ і вогнепальних поранень. Відновлення еластичності тканин сприяє поверненню до нормальної функціональності.
9. М’язова релаксація. Озокерит сприяє розслабленню м’язів, допомагаючи зменшити напругу та покращити рухливість. Це може бути особливо важливим при реабілітації пацієнтів із станами, пов’язаними з м’язовою жорсткістю чи обмеженням рухів.
10. Стимуляція обміну речовин. Тепло, що виділяється під час застосування озокериту, може підвищувати метаболізм в оброблюваних ділянках тіла. Це може сприяти швидшому відновленню тканин та загоєнню.
Методики озокеритотерапії в реабілітації пацієнтів із МВТ ідентичні методикам парафінолікування: процедури проводять тривалістю 30-60 хвилин в залежності від патології, розташування ураження та стану пацієнта, через день або 2 дні підряд з перервою на З день, курс лікування 10-15 процедур.
Вибір температурного режиму: температурний режим озокеритових процедур повинен бути комфортним для пацієнта та враховувати індивідуальні особливості. Зазвичай температура озокериту підтримується в межах 45-550 С.
Парафінотерапія з використанням озокериту: введення озокериту у парафін, що нагрівається, створює ефективний компрес, який можна наносити на уражені ділянки. Цей метод сприяє глибокому прогріванню тканин, поліпшенню кровообігу та зменшенню м’язового напруження.
Озокеритові аплікації: нанесення тонкого шару розігрітого озокериту на шкіру уражених зон. Це дозволяє впливати на конкретні м’язи та суглоби, сприяючи їх розслабленню та зменшенню болю.
Озокеритові ванни: Додавання озокериту до гарячої води для створення озокеритових ванн. Цей метод ефективно здійснює терапевтичний масаж, поліпшує кровообіг та допомагає відновленню суглобового руху.
Озокеритовий масаж: Застосування озокериту під час масажу для підвищення його ефективності. Цей метод може поліпшити гнучкість м’язів, зменшити затвердіння тканин та покращити суглобовий обмін.
В залежності від області ураження МВТ, озокерит може застосовуватися у формі аплікацій, компресів або ванн. Вибір форми залежить від конкретних обставин та ступеня зруйнування тканин. Під час сесій лікування озокеритом рекомендується проводити м’язовий масаж та спеціальні терапевтичні вправи для покращення кровообігу, розслаблення м’язів та підтримки функціональності навколишніх тканин.
Озокерит приймають курсами. Завершення курсу лікування повинно враховувати динаміку пацієнта та може залежати від покращення фізичного стану, зменшення болю та покращення функціональних показників.
Психологічна підтримка та покращення якості життя. Важливим аспектом лікування вогнепальних і МВТ є психологічна підтримка пацієнта. Озокеритові процедури можуть не лише допомагати у фізичному відновленні, але і надавати заспокійливий та розслаблюючий ефект, зменшуючи психічний стрес та біль, можуть служити психологічною підтримкою для постраждалих, допомагаючи їм покращити загальну якість життя під час процесу відновлення.
Розробка персоналізованих протоколів. Розвиток індивідуалізованих підходів до використання озокеритотерапії на основі пацієнтських характеристик та особливостей виявиться перспективним напрямом для максимально ефективного лікування.
Інтеграція із сучасними технологіями. Використання сучасних технологій, таких як нанотехнології чи інші методи посилення транспорту озокериту в тканини, може значно підвищити його ефективність та розширити область застосування.
Розвиток стандартів та протоколів лікування. Встановлення чітких стандартів та протоколів лікування озокеритотерапії для різних патологій сприятиме однорідній та ефективній практиці в медичному середовищі.
Експансія в область профілактики та відновлювального лікування. Розвиток озокеритотерапії може визначити його активну роль у профілактиці та відновному лікуванні, спрямованому на збереження та покращення функцій опорно-рухового апарату перед появою серйозних патологій.
Висновок.
Фізіотерапія озокеритом, з використанням різних методик, слугує важливою складовою комплексного реабілітаційного підходу до пацієнтів із МВТ і має значний вплив на процеси відновлення та реабілітації. Унікальні властивості озокериту дозволяють забезпечити комплексний ефект, спрямований на поліпшення фізичного та психічного стану постраждалих осіб. Методику лікування озокеритом при МВТ слід розробляти індивідуально для кожного пацієнта, враховуючи його конкретні патологічні особливості та стан здоров’я.
