Форум RECOVERY 360
Форум RECOVERY 360, організований Громадською організацією «Всеукраїнська асоціація фізичної медицини, реабілітації та курортології», відбувся 10 вересня 2026 року в м. Києві та став Першим форумом трансформації санаторіїв, wellness-центрів та інфраструктури довготривалого відновлення. Він актуалізував питання, яке для України вже давно вийшло за межі професійної дискусії: що має відбуватися з людиною після завершення активного лікування та основного етапу медичної реабілітації? Йшлося про законодавче визначення довготривалого відновлення та можливу трансформацію існуючої санаторної інфраструктури.
Сам напрям правильний. Але саме зараз важливо визначити не лише, що створювати, а й на чому це будувати.
Україна не починає з нуля. У нас існує власна санаторно-курортна школа, природні лікувальні ресурси, десятиліттями сформовані методи їх застосування, медичні заклади, лікарі, науковці та інші фахівці з академічною освітою і великим практичним досвідом. Через санаторну систему пройшли мільйони пацієнтів, а окремі заклади й наукові школи накопичили значні масиви клінічних спостережень і власних методичних напрацювань.
Це не просто історична спадщина української курортології. Це накопичений клінічний і науковий капітал, на якому може бути побудована сучасна модель Recovery.
У цьому принципова відмінність українського підходу. Санаторій у нашій традиції — не просто місце проживання, відпочинку та набору wellness-процедур. Це медичний заклад, де природний лікувальний ресурс використовується фахівцем відповідно до показань, методики, дозування, тривалості та оцінки стану пацієнта. Саме зв’язка «природний ресурс — метод — медичний фахівець — пацієнт — результат» становить цінність, яку не можна втратити під час реформування.
Важливо зберегти і кадровий потенціал цієї системи. Українські санаторії — це не лише будівлі та природні ресурси, а лікарі, науковці й медичні фахівці, які десятиліттями накопичували компетентність у практичному застосуванні цих методів. Модернізація інфраструктури без збереження професійної школи може означати втрату найціннішого — компетенцій, які формувалися десятиліттями.
Європейський досвід — для підсилення, а не заміни
Тому механічне копіювання європейських моделей було б помилкою. Нам необхідно вивчати європейські стандарти якості, організацію реабілітації, цифрові технології, фінансування, менеджмент, безпеку та оцінювання результатів. Але переносити їх потрібно туди, де вони підсилюють нашу систему, а не замінюють те, що в Україні вже сформовано і працює.
Окремі елементи української моделі мають аналоги в європейських системах. Але саме їх поєднання — медичний санаторій, академічно підготовлений фахівець, природний лікувальний ресурс, власна курортологічна школа та десятиліття клінічної практики — формує основу, яка потребує не заміни, а наукової верифікації та сучасного оформлення. Цю комбінацію потрібно досліджувати, порівнювати з європейськими системами та доводити її переваги, а не відмовлятися від неї ще до такого порівняння.
Від накопиченого клінічного досвіду — до сучасної доказової бази
Багаторічний клінічний досвід не є протилежністю доказовій медицині. Якщо метод десятиліттями застосовувався у медичному закладі, є значна кількість пацієнтів, медична документація, результати спостережень, сформовані показання і протипоказання, відпрацьовані режими та дані щодо безпеки — це клінічний матеріал, який має доказову цінність. Інше питання — його рівень, якість, структура та можливість сучасного статистичного аналізу.
Саме тут потрібна наука: не відкидати накопичені дані, а провести їх ревізію. Оцифрувати архіви санаторіїв і профільних наукових установ. Створити реєстри. Виділити достатньо великі однорідні групи пацієнтів. Провести ретроспективні дослідження там, де це методологічно можливо, а потім доповнити їх сучасними проспективними, порівняльними та контрольованими дослідженнями.
У багатьох випадках ми можемо мати унікальну вихідну позицію: не сотню учасників нового пілотного проєкту, а десятиліття практики та тисячі історій лікування, до яких необхідно застосувати сучасну наукову методологію.
Природні лікувальні ресурси як технологічна основа Recovery
Так само потрібно працювати з природними лікувальними ресурсами. Мінеральні води, лікувальні грязі, ропа, озокерит та інші природні фактори — не історичний атрибут курортів. Це потенційна технологічна основа сучасного Recovery, якщо ресурс досліджений, стандартизований, безпечний, має зрозумілу методику застосування та вимірюваний результат.
Причому важливо зберегти не тільки сам ресурс. Цінність часто полягає саме у методі його застосування: концентрації, температурі, експозиції, кількості процедур, їх поєднанні з фізичною терапією, руховим режимом, харчуванням та іншими компонентами програми. Саме такі комплексні методики десятиліттями формувалися в українській курортології. Їх необхідно досліджувати, стандартизувати й розвивати, а не спрощувати до окремої «процедури».
Від природного ресурсу до стандартизованого продукту
І саме тут проявляється одна з ключових проблем: наукова і клінічна практика в окремих напрямках пішла далі, ніж нормативна база.
Українське законодавство знає поняття природного лікувального ресурсу. Закон України «Про курорти» передбачає спеціальний медичний (бальнеологічний) висновок щодо якості природних лікувальних ресурсів, а також застосування науково обґрунтованих методик для кожного виду таких ресурсів. Тобто роль науки й бальнеології вже закладена в українському законодавстві. Проблема виникає далі — на етапі переходу від природного лікувального ресурсу до сучасного стандартизованого продукту.
Подальший маршрут не завжди достатньо чіткий:
природний лікувальний ресурс → стандартизована бальнеологічна сировина → готовий продукт → професійне або домашнє застосування.
Після видобування, технологічної підготовки, стандартизації та фасування виникають практичні питання: який правовий статус має готовий продукт, які вимоги застосовуються до його якості та безпеки, якою має бути доказова база, що можна зазначати у маркуванні та які твердження допустимі щодо його властивостей.
Це не спроба створити для бальнеологічної продукції виняток із правил. Навпаки — потрібні чіткі правила. Класифікація повинна залежати від складу, призначення, способу застосування, механізму дії, заявлених властивостей і ризику. Там, де продукт відповідає чинній категорії — косметичний засіб, лікарський засіб, медичний виріб чи інша встановлена категорія, — повинні діяти відповідні вимоги. Але там, де існуюча система не описує специфіку природного бальнеологічного продукту достатньо точно, цю прогалину необхідно визначити й урегулювати.
Без цього складно говорити про повноцінний розвиток української Recovery-індустрії. Неможливо одночасно визнавати цінність природних лікувальних ресурсів і залишати невизначеним сучасний правовий шлях продуктів та технологій, створених на їх основі.
Що має визначити майбутня модель довготривалого відновлення
Саме тому робота над законодавством про довготривале відновлення повинна бути ширшою за введення нового терміна або нової послуги. Потрібно визначити місце санаторно-курортних закладів у цій системі, вимоги до фахівців, критерії направлення, стандарти програм, показники результату, механізми фінансування і сучасні правила використання природних лікувальних ресурсів та продуктів на їх основі.
І тут Україні справді не обов’язково повторювати чужий шлях. Ми можемо брати з європейського досвіду те, що довело свою ефективність: стандарти безпеки, контроль якості, сучасну реабілітацію, цифрові інструменти, систему оцінювання результатів, організаційні та фінансові механізми. Але основу власної моделі маємо формувати з урахуванням того, чим уже володіємо.
Медичний санаторій. Сильний фахівець. Наукова школа. Природний лікувальний ресурс. Власна методика. Накопичений клінічний досвід. Сучасне вимірювання результату.
Саме це поєднання може бути особливістю української моделі Recovery.
Модернізувати, не втрачаючи основу
Тому сьогодні питання стоїть не в тому, чи потрібна Україні модернізація санаторно-курортної системи. Потрібна безумовно. Питання — що саме ми модернізуємо і що при цьому збережемо.
Якщо просто замінити назви, обладнання та стандарти — можна отримати ще одну копію вже існуючих моделей. Якщо ж зберегти сильні українські напрацювання, провести їх сучасну наукову верифікацію, стандартизувати методики, захистити професійні компетентності та привести у відповідність законодавство, Україна може створити власну модель довготривалого відновлення.
Україні не потрібно створювати Recovery з чистого аркуша. Потрібно провести наукову ревізію того, що вже напрацьовано, зберегти сильні методики, перевести накопичений клінічний досвід у сучасний формат даних, стандартизувати природні лікувальні ресурси та врегулювати шлях від ресурсу до бальнеологічного продукту. Європейські стандарти мають підсилити цю систему, а не замінити її. Саме на такій основі може формуватися власна українська модель Recovery.
